Зростай, дитино, на землі своїй,
Мов квітка рання у дощі травневім.
І ніжним промінцям радій,
Що на землі дарує сонце дневі.
Радій, як колос, стиглий, наливний
Стрічає руки, що хлібом пахнуть.
Стежина зоряна колообігу надій
Нехай повік в житті твоїм не згасне.